- Артемук О.І.
- Волошук М.Б.
- Літвінчук М.
- Степанюк В.В.
- Овадюк І.О.
- Кушнір С.
- Арсенік В.М.
- Потапюк О.М.
- Жук С. О.
- Воробей Я.М.
- Косарик Є.П.
- Ризванюк О.
- Тужилов О.О.
- Данилюк М.В.
- Дементьєв О.А.
- Віднік А.М.
- Коцюбчик О.А.
- Бодняк Н.В.
- Павліковський Д.В.
- Гарань В.М.
- Королюк Р.Р.
- Ілюшик Р.В.
- Лучинович В.М.
- Лобанов Ю.В.
- Килиба Л.П.
- Ковальчук В.В.
- Ілюшик П.С.
- Сидорук І.П.
- Галенко О.В.
- Шпилюк А.С.
Навчався за професією: Професія "столяр-виробник художніх меблів" ПТУ №5 м.Ковеля 1992-1995 роки
Випуск: 1995 р.
Олександр Артемук – народився 11 вересня 1977 року в місті Ковелі. Тут закінчив ЗОШ № 2, згодом – професійно-технічне училище №5.
Загинув 22 травня 2014 року під Волновахою на Донеччині під час нападу бойовиків на блокпост 51-ї окремої механізованої бригади.
Навчався за професією: «слюсар з ремонту колісних транспортних засобів; електрозварник ручного зварювання»
Випуск: 2020 р.
Михайло Волошук мешканець міста Ковель. Випускник 2020 року з професії «слюсар з ремонту колісних транспортних засобів; електрозварник ручного зварювання».
Завжди мав чітку патріотичну проукраїнську позицію, був активним учасником Національного корпусу в місті Ковель.
Навчався за професією: «слюсар з ремонту колісних транспортних засобів; електрозварник ручного зварювання»
Випуск: 2020 р.
Чорним вороном прилетіла до нашого закладу освіти страшна новина, оповила неймовірним сумом та болем. Війна забрала у вічність життя Максима Літвінчука (мешканець с.Солов’ї, Сереховчивіської громади).
Максим Літвінчук загинув 3 жовтня під час танкового обстрілу у Донецькій області. У Героя залишилися батьки та молода дружина.
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!!!
Навчався за професією: "Штукатур, маляр, лицювальник - плиточник"
Випуск: 2012 р.
13.01.1993р Загинув 7.08.2022р Навчався ПТУ-5 по професії: "Штукатур, маляр, лицювальник - плиточник" Закінчив навчання 2012 р
Навчався за професією: штукатур – маляр ПТУ №5
Випуск: 2008 р.
Народився 10.03.1990 року в селі Козлиничі Ковельського району
Ігор Овадюк після закінчення загальноосвітньої школи в с. Козлиничі, навчався в ПТУ №5 м. Ковеля. Після закінчення навчання в училищі пішов на службу в ЗСУ. Після служби Ігор Овадюк працював майстром дільниці цеху ремонту виробничого підрозділу «Локомотивне депо Ковель» філії «Львівська залізниця». З початком війни Ігор був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Під час виконання бойового завдання в районі Дмитрівки Бучанського району Київської області потрапив під ворожий обстріл та загинув 07.03.2022 року.
Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Навчався за професією: Різьбяр по дереву ПТУ №5 м. Ковеля 1996 – 1999 рр.
Випуск: 1999 р.
Народився 20. 11. 1980 р. у м. Нововолинськ. Захищаючи свободу та незалежність України віддав своє життя військовослужбовець з Нововолинська Сергій Кушнір. Він до останнього подиху був вірним військовій присязі та українському народові. Хоч і не був одруженим і не мав своїх дітей, та задля щасливого і спокійного майбутнього всіх маленьких українців відважно став до боротьби із ворогом.
Загинув 10 січня 2023 р. в районі населеного пункту Кремінна Луганської області.
Навчався за професією: верстатник широкого профілю
Випуск: 1996 р.
Народився 29.09.1978 року, закінчив школу №11 м. Ковеля. Був відповідальним учнем, старанно відносився до навчання, швидко опановував професію. Після закінчення навчання працював на заводі «Ковельсільмаш». Василь був з тих винятково добрих і порядних людей, якими безкінечно пишаються рідні і знайомі. Працював за кордоном. У перший день після віроломної навали путінської орди повернувся в Україну та добровольцем пішов у військкомат. 22 квітня 2022 року Василь поїхав уже на передову. 23 липня біля населеного пункту Берестове Донецької області загинув. Героєві було 43 роки.
Навчався за професією: штукатур , лицювальник – плиточник, маляр
ПТУ №5 м. Ковеля у 2015 – 2018 рр.
Випуск: 2018 р.
Народився 10 лютого 2000 року у селі Видраниця Ратнівського району. На захист рідної країни він вирушив із Ратнівщини, де проживав останнім часом, але дитинство та юність його пройшли у селі Кульчин в Турійському районі.
28 липня 2022 року загинув на Запоріжжі. Загиблому воїну було 22 роки. Він мріяв створити сім'ю, виховувати дітей. Та не судилось. 7 грудня 2022 року Олександра Потапюка похоронили у селі Кульчин.
Навчався за професією: електрогазозварник 1998
Випуск: 1998 р.
Сергій народився 10 лютого 1980 року в м. Ковелі. Закінчив ліцей №3 імені Лесі Українки. Свій перший військовий досвід Сергій здобув за часів АТО у 2014-2015 роках. Повернувся з фронту з нагородами за участь в АТО. На другий день повномасштабного вторгнення росії добровольцем пішов у військкомат. Служив у військовій частині А7063 і більше року стояв на варті спокою рідної Волині аж до передислокації військ. Загинув 27.04. 2023 року в результаті смертельних поранень, мужньо виконавши свій військовий обов’язок.
Навчався за професією: різьбяр по дереву та бересті
Випуск: 2010 р.
Народився 20 травня 1992 року в м. Ковелі.
Брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей в 2015-2016 роках. Відзначений грамотами командування військових частин за самовідданий захист держави і українського народу, високу майстерність та професіоналізм у ході виконання бойових завдань.
Працював за кордоном, мав золоті руки. Коли розпочалася повномасштабна російська агресія, повернувся додому і відразу пішов до Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Був призваний до ЗСУ за мобілізацією. Стрілець - снайпер, старший солдат Ярослав Воробей загинув 2 серпня 2022 року під час ворожого обстрілу, виконуючи бойове завдання поблизу міста Соледар Донецької області.
Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 257/2023 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Косарик Євгеній Петрович
14. 07. 1992 – 15. 10. 2022
Навчався за професією: столяр – будівельний, тесляр
Випуск: 2010 р.
Брав участь у бойових діях в АТО на сході України.
Загинув поблизу населеного пункту П’ятихатки Херсонської області.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно,2022).
Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.
Олександр Ризванюк
19. 08. 1982 – 18. 07. 2023
Навчався за професією: електрик
Випуск: 2001 р.
Загинув 18 липня 2023 року у районі населеного пункту Григорівка Донецької області внаслідок поранень, несумісних з життям.
Тужилов Олександр Олександрович
28. 08. 1997 – 24. 01. 2024
Навчався за професією: електрогазозварник
Випуск: 2015 р.
Працював на підприємстві «Верес». Далі була строкова служба в армії, заробітки у Польщі. Олександр був мобілізований 25 лютого 2022 року. Спочатку служив у Ковелі в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а з листопада 2022 - го - у зоні бойових дій.
Олександр Тужилов загинув 24 січня 2024 року на Бахмутському напрямку. Він намагався збити ворожий безпілотник, проте в цей час інший дрон скинув вибухівку, яка забрала його молоде життя.
Товариський, життєрадісний, щирий та привітний, таким Сашко залишиться в пам?яті педагогів та одногрупників нашого навчального закладу.
Данилюк Марк Вікторович
29. 12. 2000 – 16. 10. 2023
Навчався за професією:
Випуск: 2019 р.
У 2016 – 2019 роках Марк навчався у нашому закладі за професією - токар; слюсар з ремонту колісних транспортних засобів. У червні 2022 року був мобілізований, служив водієм - механіком у військовій частині. Загинув 16 жовтня 2023 року біля села Роботине Запорізької області, захищаючи Україну від російських окупантів.
Дементьєв Олександр Анатолійович
05.10.1976 - 19.10.2023
Навчався за професією: кранівник мостових і козлових кранів
Випуск: 1994 р.
До лав ЗСУ Олександра мобілізували у вересні 2023 року. Стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону, солдат Олександр Дементьєв загинув 19 жовтня 2023 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання біля села Першотравневе Куп’янського району Харківської області.
Віднік Андрій Миколайович
17. 08. 1981 – 19. 11. 2023
Навчався за професією: штукатур, лицювальник – плиточник, маляр будівельний
Випуск: 1999 р.
У перший день повномасштабного вторгнення, Андрій вступив до ДФТГ Рівного, став тут командиром взводу роти швидкого реагування, пройшов навчання з легіонерами. На війні був командиром відділення механізовано - штурмової групи морської піхоти. 19 листопада 2023 року у стрілецькому бою на Херсонщині Андрій Віднік загинув.
Коцюбчик Олександр Андрійович
27. 06. 1977 – 01. 12. 2023
Навчався за професією: муляр – монтажник по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, електрозварник
Випуск: 1995 р.
Добровольцем став на захист України у перші дні повномасштабної війни. Свого часу був в АТО. 1 грудня 2023 року він загинув на Донеччині.
Бодняк Назарій Васильович
27. 03. 1998 – 11. 12. 2023
Навчався за професією: слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, електрозварник ручного зварювання
Випуск: 2016 р.
Назарій – професійний військовий. Після навчання у академії сухопутних військ служив у Тернополі. Від початку повномасштабної війни брав участь у боях за Україну. 30 листопада 2023 року отримав поранення біля міста Гуляйполе на Запоріжжі. Лікарі боролися за його життя, але, на жаль, врятувати воїна не вдалося.
Павліковський Дмитро Володимирович
02. 11. 1993 – 31. 12. 2023
Навчався за професією: штукатур, лицювальник – плиточник, маляр
Випуск: 2012 р.
Третину свого короткого життя він прожив з війною, адже був кадровим військовим, служив за контрактом з березня 2014 року. Життя захисника обірвалося 31 грудня 2003 року на Дніпропетровщині внаслідок дорожньо - транспортної пригоди під час виконання бойових завдань
Гарань Віталій Миколайович
07. 03. 1983 – 04. 01. 2024
Навчався за професією: електромонтер з ремонту та обслуговування електрообладнання
Випуск: 2001 р.
Мобілізували Віталія у грудні 2022 року. Солдат, командир аеромобільного відділення служив у десантно - штурмових військах. 4 січня 2024 року Віталій Гарань прийняв свій останній бій поблизу Мар’їнки на Донеччині.
Королюк Ростислав Ростиславович
13. 03. 1987 – 18. 10. 2023
Навчався за професією: столяр будівельний, тесляр
Випуск: 2005 р.
7 серпня 2023 року призваний на військову службу за мобілізацією четвертим відділом Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Солдат кулеметного відділення кулеметного взводу 1 стрілецького батальйону Ростислав Королюк загинув 18 жовтня 2023 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання біля села Лиман Перший Куп’янського району Харківської області. Похований у селі Куснища.
Ілюшик Руслан Васильович
27. 10. 1974 – 27. 06. 2023
Навчався за професією: різьбяр по дереву
Випуск: 1993 р.
Працював у сферах торгівлі, побутового обслуговування, на АЗС, у Волинських магістральних електромережах, на будівництві.
25 лютого 2022 року, на другий день повномасштабного вторгнення рф, пішов добровольцем до Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, аби стати на захист країни.
Боєць гранатометного взводу мотопіхотного батальйону Руслан Ілюшик брав участь в боях на Херсонському і Куп’янсько - Лиманському напрямках, за Лисичанськ, у Харківській операції.
Він був хорошим наставником для молодих воїнів, добрим і справедливим товаришем, чуйною та щирою людиною.
Помер 27 червня 2023 року в госпіталі міста Полтава в результаті гострої серцево - судинної недостатності. Йому назавжди – 48.
Лучинович Володимир Михайлович
23. 08. 1982 – 04. 08. 2023
Навчався за професією: столяр по виготовленню художніх меблів
Випуск: 2000 р.
Народився 23 серпня 1982 року у Ковелі. Володимира знали як веселу, щиру, відповідальну і працьовиту людину. 3 березня 2022 року добровольцем пішов до Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, аби стати на захист держави. Хоча був комісований через проблеми зі здоров’ям. З 29 березня 2022 року брав участь у бойових діях. Воював на Донеччині і Луганщині. Указом Президента від 5 серпня 2022 року № 559/2022 нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». Заступник командира бойової машини, молодший сержант Володимир Лучинович загинув 4 серпня 2023 року внаслідок обстрілу з протитанкових керованих ракет біля міста Авдіївка Покровського району Донецької області. Герою назавжди - 40.
Лобанов Юрій Володимирович
29. 04. 1973 – 13. 08. 2022
Навчався за професією: електрогазозварник, закінчив з відзнакою
Випуск: 1991 р.
Народився 29 квітня 1973 року у Ковелі.
З 1991 по 1993 рік проходив строкову військову службу. Працював у Ковельському управлінні газопостачання. Пізніше розпочав власну справу. У місті його знали як надійного виконавця робіт, професіонала, порядну людину.
З 11 квітня 2022 року - солдат військової частини, молодший інспектор прикордонної служби Юрій Лобанов безпосередньо брав участь у бойових діях в Донецькій та Луганській областях. Трагічно загинув побратимом 13 серпня 2022 року в автокатастрофі на Закарпатті, куди їхав на ротацію.
Килиба Леонід Петрович
13. 03. 1970 – 06. 09. 2022
Навчався за професією: електрогазозварник
Випуск: 1988 р.
Народився 13 березня 1970 року в Ковелі. Улітку 2014 року пішов захищати Україну від російських окупантів. По вересень 2015 року у складі 14-ї окремої механізованої бригади воював в зоні проведення АТО. Був мінометником. 25 лютого 2022 року призваний за мобілізацією. Брав участь у бойових діях в Житомирській, Миколаївській, Херсонській областях.
Водій інженерно-саперного взводу механізованого батальйону, сержант Леонід Килиба загинув 6 вересня 2022 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі селища Залізничне Чугуївського району Харківської області.
Указом Президента України від 30 червня 2023 року №363/2023 сержант Килиба Леонід Петрович (посмертно) нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Ковальчук Вадим Васильович
14.10.1995 - 30.01.2024
Навчався за професією: токар; фрезерувальник
Випуск: 2014 р.
У 2011-2014 роках Вадим навчався за професією - токар; фрезерувальник.
Працював у сфері торгівлі, зокрема у компанії «Юкон». У лютому 2023 року його мобілізували. Загинув поблизу села Новодарівка на Запоріжжі.
Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.
Ілюшик Петро Сергійович
29.01.1971 – 09.03.2024
Навчався за професією: електромонтер по ремонту електрообладнання
Випуск: 1989 р.
На фронті був з 17 лютого 2023 року. 27 січня 2024 року, внаслідок скиду вибухівки ворожим БПЛА на позиції наших захисників поблизу населеного пункту Новодарівка Запорізької області, він отримав множинні вогнепальні осколкові поранення та переломи обох ніг. З того часу лікарі боролися за його життя. Спочатку у Запоріжжі та Дніпрі, а потім у Львові. Та серце воїна не витримало і зупинилося…
Поховали воїна на кладовищі в селі Тойкут.
Сидорук Іван Петрович
21.02.1965 –20.05.2023
Навчався за професією: фрезерувальник
Випуск: 1983 р.
На долю Івана випало захищати рідну землю на Донбасі у зоні АТО. В числі перших з'явився до військкомату у 2022 році. Пройшов пекло російського полону. Нелюди-терористи жорстоко знущалися з українського воїна. Зраненого воїна Україна тоді зуміла визволити з російського полону шляхом обміну.
У жахливій автокатастрофі загинув воїн-волонтер, 58-річний житель села Карасин Прилісненської громади Іван Сидорук. Він віз воїнам 100-ї окремої бригади територіальної оборони, у складі якої воюють багато мешканців Карасина і навколишніх сіл, легкове авто, продукти, потрібні на фронті речі.
Івана Сидорука поховали на кладовищі в селі Карасині.
Галенко Олександр Володимирович
27.05.1977 – 16.03.2024
Навчався за професією: слюсар-ремонтник
Випуск: 1995 р.
В перші дні повномасштабного вторгнення Олександр пішов у військкомат. Пройшов медкомісію, призвали на службу пізніше - у жовтні 2023 року. Служив гранатометником у складі 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади.
Солдат Олександр Галенко помер 16 березня 2024 року у лікарні міста Краснограда Харківської області, куди його доправили після різкого погіршення стану здоров’я.
Поховали Олександра Галенка на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.
Шпилюк Андрій Сергійович
17.02.1993 – 30.03.2024
Навчався за професією: електрогазозварник
Випуск: 2011 р.
Андрій народився і виріс у Ковелі. Закінчив Луцький інститут розвитку людини університету «Україна» - інженер комп'ютерної техніки. Працював на підприємствах - «Ковельсільмаш», «Ковельводоконал», «Верес». Андрій пішов добровольцем на фронт. У грудні 2022 року підписав контракт. Служив у розвідувальному взводі. В березні 2024 року він прийшов у відпустку, 27 березня повернувся на фронт, а через три дні, 30 березня – його не стало. Загинув внаслідок скиду вибухівки ворожим дроном біля села Степове Запорізької області.
Поховали Андрія Шпилюка на Алеї Героїв міського кладовища.